Легенда про Останній Легіон.
Давно це було... Ніхто навіть не наважиться сказати, коли саме це сталося. Проте легенди говорять, що ця історія відбувалася в ті часи, коли панувала рівність на землі...
Чотири тисячі років тому процвітала країна Утопія, яку населяли люди, маги, некроманти, варвари, лісові та темні ельфи, а також демони. . . Аби утримати баланс між усіма расами, було підписано Пакт Приналежності, згідно якого люди, варвари, лісові ельфи і маги виступили на стороні добра. Вони населяли князівство Лемберглянд. З іншої сторони, сторони зла, виступили некроманти і демони. Посередниками між добром і злом стали Темні ельфи. Минали роки... Не стало тих, хто затверджував пакт, і настав цей Судний день...
Достовірно не відомо, хто першим порушив правила Пакту. Історія це замовчує. Єдиним фактом являється те, що, і без того хиткий мир, було порушено.
Сторони почали готуватися до війни. Лічі піднімали тисячі скелетів, тисячі демонів виходили з пекла...
Армія добра була менш чисельною, і тому всі надіялись на вищих ТЕ, які досі зберігали нейтралітет. Довго роздумуючи, ТЕ оголосили, що виступають на стороні добра. Проте, все ж таки були ті, які переходили зі світлої сторони на темну і навпаки... Армія добра сягнула восьми легіонів кращих військ. Проти неї виступили орди нежиті та пекельних виродків, яким не було ліку...
Описувати як велася багатовікова війна мемає потреби, проте ріки багряніли від крові, а поля біліли кістками.
Потроху, армія людей почала виснажуватись, підупадати... Вони відступили до стін фортеці Лемберглянду. Хуйові взяли їх в облогу... Відчуваючи падіння імперії, сусідня країна Москаляндія вислала легіон на допомогу світлим силам.
У стін Лембергу не було слабких місць, тому усі атаки нападників відбивались без особливих зусиль... Єдиною можливістю захопити фортецю для представників зла стала гра на людських амбіціях. Полководець раси людей, Піпітор, спокусився вічним життям лічів, і однієі ночі відчинив перед нападниками браму фортеці. Більшу частину оборонців було перерізано підчас сну. Війська Москаляндіі, побачивши цю картину, почали ганебно тікати. Їх доганяли, вбивали... Велика частина здалась у рабство. Залишались лише одиниці. Ті, хто бився пліч-о-пліч з лембергцями до останньої краплі крові. З того часу жителі Утопії не бажають мати нічого спільного з москаляндами, пам'ятаючи про цю ганебну втечу...
З могутнього війська добра, яке нараховувало десятки тисяч, залишився та втримав фортецю лише один легіон - Останній легіон!
Таким чином, ціною багатьох життів, було врятовано Утопію.
Навіть Боги дивувалися хоробрості і відданості Легіону. Вони подарували їм вїчне життя та зробили охоронцями Імперії. Кожного разу, коли щось загрожувало Імперії, вони приходили на допомогу.
Але підар-зрадник Піпітор був не останнім. Зрадників, готових продатись за примарні блага нечисті, завжди було удосталь. І кожного разу, коли Імперія переживала скрутні часи, звуки сурм, гуркіт важких обладунків, блиск загартованих у ворожій крові мечів та верески "Пізда гандонам!" сповіщали – Останній Легіон виходить на стежку війни!
Чотири тисячі років тому процвітала країна Утопія, яку населяли люди, маги, некроманти, варвари, лісові та темні ельфи, а також демони. . . Аби утримати баланс між усіма расами, було підписано Пакт Приналежності, згідно якого люди, варвари, лісові ельфи і маги виступили на стороні добра. Вони населяли князівство Лемберглянд. З іншої сторони, сторони зла, виступили некроманти і демони. Посередниками між добром і злом стали Темні ельфи. Минали роки... Не стало тих, хто затверджував пакт, і настав цей Судний день...
Достовірно не відомо, хто першим порушив правила Пакту. Історія це замовчує. Єдиним фактом являється те, що, і без того хиткий мир, було порушено.
Сторони почали готуватися до війни. Лічі піднімали тисячі скелетів, тисячі демонів виходили з пекла...
Армія добра була менш чисельною, і тому всі надіялись на вищих ТЕ, які досі зберігали нейтралітет. Довго роздумуючи, ТЕ оголосили, що виступають на стороні добра. Проте, все ж таки були ті, які переходили зі світлої сторони на темну і навпаки... Армія добра сягнула восьми легіонів кращих військ. Проти неї виступили орди нежиті та пекельних виродків, яким не було ліку...
Описувати як велася багатовікова війна мемає потреби, проте ріки багряніли від крові, а поля біліли кістками.
Потроху, армія людей почала виснажуватись, підупадати... Вони відступили до стін фортеці Лемберглянду. Хуйові взяли їх в облогу... Відчуваючи падіння імперії, сусідня країна Москаляндія вислала легіон на допомогу світлим силам.
У стін Лембергу не було слабких місць, тому усі атаки нападників відбивались без особливих зусиль... Єдиною можливістю захопити фортецю для представників зла стала гра на людських амбіціях. Полководець раси людей, Піпітор, спокусився вічним життям лічів, і однієі ночі відчинив перед нападниками браму фортеці. Більшу частину оборонців було перерізано підчас сну. Війська Москаляндіі, побачивши цю картину, почали ганебно тікати. Їх доганяли, вбивали... Велика частина здалась у рабство. Залишались лише одиниці. Ті, хто бився пліч-о-пліч з лембергцями до останньої краплі крові. З того часу жителі Утопії не бажають мати нічого спільного з москаляндами, пам'ятаючи про цю ганебну втечу...
З могутнього війська добра, яке нараховувало десятки тисяч, залишився та втримав фортецю лише один легіон - Останній легіон!
Таким чином, ціною багатьох життів, було врятовано Утопію.
Навіть Боги дивувалися хоробрості і відданості Легіону. Вони подарували їм вїчне життя та зробили охоронцями Імперії. Кожного разу, коли щось загрожувало Імперії, вони приходили на допомогу.
Але підар-зрадник Піпітор був не останнім. Зрадників, готових продатись за примарні блага нечисті, завжди було удосталь. І кожного разу, коли Імперія переживала скрутні часи, звуки сурм, гуркіт важких обладунків, блиск загартованих у ворожій крові мечів та верески "Пізда гандонам!" сповіщали – Останній Легіон виходить на стежку війни!
